Голова комітету ВРУ з питань енергетики та ЖКП Андрій Герус на своїй сторінці в Фейсбук звернув увагу на успішні результати застосування “зеленого” тарифу в Німеччині і порівняв його з “зеленим” тарифом для СЕС в Україні.
Одним із набільш актуальних питань сьогоднішньої енергетики є питання виплат по “зелених” тарифах та розміру цих “зелених” тарифів. Минулого року рівень платежів по “зелених” тарифах склав 26 млрд грн. Цього року такі виплати можуть сягнути 52 млрд грн. Як прогнозувалося ще рік-два тому, Україна не у змозі виплачувати поточні “зелені” тарифи – і на ринку почали формуватися борги перед “зеленими”, сьогодні їх розмір складає понад 15 млрд грн.
Взагалі у світі розмір “зеленого” тарифу це похідне від вартості технологій (чим дорожча інвестиція – тим вищий тариф потрібен, щоб вона окупилася). Також врахувуються ризики країни, зокрема це передбачається у % ставках по кредитах (вартості фінансування).
Вартість технологій приблизно однакова для всіх країн світу – привезти сонячні панелі із Китаю в Україну чи Німеччину коштує приблизно однаково. А ось ризики у різних країнах дещо різні, тому певні премії до “зелених” тарифів є обгрунтованими. Також на розмір тарифу впливає сонячність країни, в Україні вона краща, аніж у Німеччині, але для спрощення цей факт не враховуємо.
Давайте проаналізуємо, на скільки ж вищими були промислові “зелені” тарифи в Україні відносно Німеччини (вказано рік запуску СЕС).
2012р – вищі на 48%
2013р – вищі на 68%
2014р – вищі на 96%
2015р – вищі на 161%
2016р – вищі на 122%
2017р – вищі на 164%
2018р – вищі на 234%
2019р – вищі на 150%
2020р – вищі на 109%
Як бачимо, протягом останніх років різниця між українськими промисловими “сонячними” тарифами та німецькими сутєєво зростала, досягши свого піку у 2017-2019рр. Для СЕС запущених у ці роки в Україні тариф присвоювався у 2,5-3 рази вищим, аніж для аналогічних СЕС у Німеччині.
Причина проста. За останні 10 років відбувся справжній прорив у технологіях сонячної генерації. Вартість сонячного модуля за девять років знизилася із 2,33 дол/Вт до 0,27 дол/Вт, тобто панелі подешевшали майже у 9 разів. Також покращився фактор потужності сонячного модуля – із 15% до 18%.
У Німеччині ці фактори обєктивно враховувались у тарифи, тому синхронно із розвитком/здешевленням технологій знижувалися і “зелений” тариф. В Україні ж парламент “не помічав” здешевлення технолологій і “забував” пропорційно знижати тарифи. Хоча, на мою думку, справедливою та обгрунтованою є ситуація, коли по всіх роках в Україні є стабільна фіксована премія понад німецький “зелений” тариф. Наприклад, у нас тариф завжи вищий на 70%, це включає всі ризики і платежі відбуваються вчасно. Але різниця у 150%-200% це забагато.
Особливий період був у 2017-2019 роках, коли період окупності СЕС у деяких регіонах складав 3-4 роки (у Німеччині 9-12 років). У той період був очевидно завищений “зелений” тариф, навіть безвідносно до того, хто на цьому заробляв. Але ж, звичайно, найбільше на цьому заробляли олігархи, які мали вплив на український парламент, де блокували зміну “зеленого” тарифу або перехід на конкурентні аукціони. Очолила цей процес компанія найбагатшого українського олігарха, яка на профіцитному півдні, неподалік Запорізької АЕС, набудувала гігантські СЕС по 200-250 МВт. Звичайно, також інвестували у СЕС і транснаціональні корпорації – чому ні, якщо можна заробити на таких високих тарифах.
Наведемо більш глибоку картину тих процесів в Німеччині та Україні, про які вже згадав Андрій Михайлович.
Німеччина. У березні 2011 року, через два тижні після аварії на атомній станції Фукусіма (Японія), Німецький уряд прийняв рішення вивести з експлуатації більше половини (8 із 17) діючих атомних реакторів, тобто абсолютно всі реактори, які вже відпрацювали більше 30 років, а також запланували протягом 11 років, до 2022 року, остаточно закрити решту діючих атомних реакторів в Німеччині. Саме з цих причин ми бачимо миттєвий приріст встановлених потужностей СЕС в Німеччині: в 2011 році вже було побудовано додатково 7,9 ГВт СЕС, в 2012 році – плюс 8,1 ГВт сонячних станцій.
Середній розмір “зеленого” тарифу станом на сьогодні, який виплачується в Німеччині складає 0,25 Євро, а в 2004 році навіть сягав 0,57 Євро для дахових СЕС і 0,47 Євро для наземних. При цьому, розмір “зеленого” тарифу для нових станцій, збудованих у 2020 році в Німеччині коливається від 6,95 євроцентів для промислових до 9,87 євроцентів для дахових СЕС, а новозбудовані станції отримують гарантовану підтримку за “зеленим” тарифом на 20 років, тобто до 2040 року. З наведеного нижче графіку також бачимо, що в Німеччині “зелений” тариф для СЕС з 2015 по 2020 роки знижувався дуже повільними темпами і лише всього на 3 євроценти за 5 років. Варто також відзначити, що станом на сьогодні лише 14% встановленої потужності СЕС – це домашні СЕС.
Україна. Економічно та законодавчо сприятливі умови для інтенсивного розвитку відновлюваної енергетики завдяки застосуванню успішної в світі моделі “зеленого” тарифу співпали з суттєвим здешевшанням у 2018 році технологій та обладнання для сонячної енергетики. З нашої точки зору, саме цей факт та прямі законодавчі гарантії повернення інвестицій частково нівелювали ті політичні та фінансово-банківські ризики, які досі пригнічують економіку України, з урахуванням гібридної війни та енергетичної залежності. Таким чином, у 2018 році в Україні було побудовано додатково 0,7 ГВт, а в 2019 році – ще 3,5 ГВт промислових сонячних станцій.
Державні гарантії та бум сонячної енергетики в світі сприяли рекордному залученню більше 150 млрд гривень інвестицій в українську ВДЕ енергетику, здебільшого в сонячну галузь. Галузь ВДЕ стала єдиною галуззю енергетики, яка побудувала нові генеруючі потужності за останні 16 років. Встановлена потужність всіх СЕС в Україні сягнула близько 5,4 ГВт (станом на 01.01.2020 року), тому, фактично, завдяки новим сонячним станціям Україні і вдалось досягти цілі у 11% електроенергії з ВДЕ до 2020 року, що визначена міжнародними зобов’язаннями нашої країни.
Середній розмір “зеленого” тарифу в Україні складає 0,16 Євро, що на 36% менше ніж середній розмір “зеленого” тарифу в Німеччині. Варто відзначити, що розмір “зеленого” тарифу в Україні у 2020 році вже знизився на 25% і становить від 11,26 євроцентів для промислових СЕС до 12,28 євроцентів для дахових СЕС, тобто він є вищим ніж в Німеччині всього від 2,5 до 4 євроцентів (детальніше див. графік) та діє до кінця 2029 року, а не до 2040 року, як в Німеччині. З урахуванням високої вартості капіталу в Україні та надмірних розмірів плати за приєднання, період окупності нових невеликих СЕС у 2020 році став спів мірним із періодом окупності таких же СЕС в Німеччині, і це без урахування хронічної заборгованості держави перед виробниками ВДЕ в Україні на рівні 95% на місяць (актуально за квітень-травень-червень 2020 року), що враз нівелює всі переваги інвестувати в чисту енергетику в Україні.
Запропоновані Урядом зміни підтримки сонячної енергетики, які були схвалені народними депутатами в першому читанні означають, що Україна рухається в протилежну сторону від Німеччини. Зокрема, через відкладання запровадження аукціонів, згортання підтримки будівництва нових СЕС, чи одностороннє ретроспективне погіршення умов для інвесторів діючих СЕС.
І наостанок: “За останні 10 років відбувся справжній прорив у технологіях сонячної генерації. Вартість сонячного модуля за дев’ять років знизилась із 2,33 до 0,27 дол/Вт, тобто панелі подешевшали майже у 9 разів. Також покращився фактор потужності сонячного модуля з 15 до 18%”, що робить сонячну енергетику у 2019 році лідером зі зростання нових енергетичних потужностей в світі та найбільш динамічною галуззю ВДЕ через ефективність, простоту та низьку вартість технології.
