Останніми роками в Україні активно розвивається розподілена генерація. Власники приватних будинків, підприємств, аграрних господарств та комерційних об’єктів все частіше встановлюють сонячні електростанції не лише для економії електроенергії, а й для підвищення енергонезалежності.
Разом із розвитком ринку з’явився новий механізм роботи з надлишками електроенергії – механізм самовиробництва та статус активного споживача. Проте навколо цієї теми досі існує багато запитань і міфів. Часто активного споживача помилково називають «новим зеленим тарифом», хоча насправді це різні моделі роботи.
Розглянемо, як працює механізм самовиробництва, які переваги він дає власникам СЕС та що потрібно враховувати перед прийняттям рішення.
Хто такий активний споживач
Поняття активного споживача було введено Законом України №3220-IX від 30 червня 2023 року.
Активний споживач – це споживач електричної енергії, який одночасно:
- споживає електроенергію для власних потреб;
- має власну генеруючу установку (наприклад, сонячну електростанцію);
- може накопичувати електроенергію;
- має право продавати надлишки виробленої електроенергії в мережу.
Головна особливість цієї моделі полягає в тому, що електростанція створюється насамперед для покриття власного споживання, а не для комерційного продажу всієї виробленої електроенергії.
Законодавча база
На сьогодні діяльність активних споживачів регулюється кількома ключовими документами:
- Закон України №3220-IX від 30.06.2023;
- Закон України «Про ринок електричної енергії»;
- Постанова НКРЕКП №2651 від 29.12.2023;
- Правила роздрібного ринку електричної енергії;
- інші нормативні акти НКРЕКП, які регулюють облік та розрахунки.
Саме постанова НКРЕКП №2651 визначає порядок продажу, обліку та розрахунків за електроенергію, вироблену активними споживачами.
Чим активний споживач відрізняється від Зеленого тарифу
Саме тут виникає найбільше непорозумінь.
Зелений тариф історично створювався як механізм підтримки генерації, коли виробник продає електроенергію за спеціально встановленим тарифом.
Механізм самовиробництва працює за іншою логікою.
Основна мета активного споживача – максимально використовувати вироблену електроенергію для власних потреб.
Надлишки електроенергії можуть продаватися в мережу, але продаж не є основною функцією системи.
Фактично власник СЕС переходить від моделі:
«виробив — продав»
до моделі:
«виробив — спожив — надлишок передав у мережу».
Саме тому при проєктуванні сучасних СЕС дедалі більше уваги приділяється профілю споживання об’єкта та системам накопичення енергії.
Як працює механізм самовиробництва
Принцип роботи досить простий.
У денний час сонячна електростанція генерує електроенергію.
Спочатку ця енергія використовується для живлення власних навантажень об’єкта.
Якщо генерація перевищує поточне споживання, надлишок може:
- заряджати акумуляторну систему;
- передаватися до мережі.
Коли генерації недостатньо, наприклад увечері або в похмурий день, споживач отримує електроенергію з мережі або використовує накопичену енергію з АКБ.
Важливо розуміти, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються не за принципом «кіловат за кіловат».
Механізм самовиробництва передбачає вартісний взаєморозрахунок між електроенергією, яку споживач відпустив у мережу, та електроенергією, яку він отримав із мережі.
Навіщо потрібні акумулятори
Законодавство не вимагає обов’язкового використання акумуляторних систем для отримання статусу активного споживача.
Проте на практиці саме накопичення енергії часто дозволяє суттєво підвищити ефективність СЕС.
Акумулятори дозволяють:
- накопичувати надлишки генерації вдень;
- використовувати сонячну енергію після заходу сонця;
- забезпечувати резервне живлення під час аварійних відключень;
- збільшувати частку власного споживання.
Для більшості власників СЕС саме останній пункт є ключовим.
Чим більше електроенергії використовується безпосередньо на об’єкті, тим вищою є ефективність інвестицій у сонячну електростанцію.
Які обмеження необхідно враховувати
При проєктуванні системи важливо враховувати вимоги законодавства щодо потужності генеруючих установок.
Для різних категорій споживачів діють різні правила та обмеження.
Крім того, важливу роль відіграють:
- договірна потужність об’єкта;
- технічні умови приєднання;
- можливості мережі;
- тип встановленого вузла обліку.
Саме тому проєктування системи повинно починатися не з вибору кількості панелей, а з аналізу профілю споживання та технічних характеристик об’єкта.
Найпоширеніші міфи
Міф №1. Активний споживач – це новий зелений тариф
Ні. Це інший механізм, орієнтований насамперед на власне споживання електроенергії.
Міф №2. Чим більше віддав у мережу – тим вигідніше
Не завжди. У більшості випадків максимальну економічну ефективність забезпечує саме висока частка власного споживання виробленої електроенергії.
Міф №3. Акумулятори потрібні лише під час блекаутів
Ні. АКБ можуть використовуватися не лише для резервного живлення, а й для підвищення рівня самоспоживання сонячної генерації.
Міф №4. Активний споживач підходить лише приватним будинкам
Ні. Механізм може використовуватися як побутовими, так і непобутовими споживачами відповідно до вимог законодавства.
Сьогодні механізм самовиробництва може бути цікавим:
- власникам приватних будинків;
- аграрним підприємствам;
- виробничим підприємствам;
- комерційним об’єктам;
- логістичним комплексам;
- офісним будівлям;
- об’єктам із системами накопичення енергії.
Особливо ефективною така модель є для об’єктів із високим денним споживанням електроенергії.
Механізм самовиробництва став важливим етапом розвитку розподіленої генерації в Україні.
Для власників сонячних електростанцій він відкриває можливість не лише виробляти електроенергію для власних потреб, а й більш гнучко управляти енергоспоживанням та надлишками генерації.
Водночас активний споживач – це не інструмент швидкого заробітку на продажі електроенергії. Основна цінність такої моделі полягає у підвищенні енергонезалежності, збільшенні частки власного споживання та зниженні залежності від коливань вартості електроенергії в майбутньому.
Саме тому при виборі сонячної електростанції дедалі важливішими стають правильний підбір потужності, аналіз профілю споживання та використання сучасних систем накопичення енергії.
